Під терміном «графіка» звичайно розуміють
візуальне (те, що сприймається зором) зображення будь-яких реальних або уявних об’єктів.
Чи малює художник пейзаж, чи виконує конструктор креслення, чи малює дитина на
асфальті — усе це процеси створення графіки. Особливе місце в роботі із зображеннями
посідає комп’ютерна графіка.
Ø
Комп’ютерна графіка — це графіка, яка обробляється й відображається засобами
обчислювальної техніки. Для відображення графіки використовують монітор,
принтер, плотер тощо.
Для будь-якої графіки можна виділити
процеси її створення і візуалізації. У разі традиційної графіки (декоративного
розпису, ескізів, креслень тощо) ці процеси збігаються у часі. Справді,
художник або кресляр відразу бачить результати своєї праці. Інша ситуація в комп’ютерній
графіці. Створені зображення можуть зберігатися невизначений час у вигляді файлів
на носіях. Візуалізуються вони тоді, коли дані ізфайлів надходять на пристрої
виведення: монітор або принтер.
Дані про зображення зберігаються у
графічних файлах. Спосіб організації графічних файлів називається графічним
форматом. Формати графічних файлів розглянемо пізніше, а поки що зупинимося на
способах подання зображень.
2.
Растрові зображення
Нагадаємо, що для відтворення
зображення на пристрої виведення зображення розбивається на точки — пікселі.
Наочним прикладом цього є формування зображення на екрані монітора. Пікселі впорядковані
по рядках, а набір рядків утворює растр. За аналогією із формуванням зображення
на екрані монітора будь-яке зображення, побудоване на основі растра, називають
растровим.
Ø
Растрове зображення — це набір пікселів, тобто кольорових точок, розташованих
на правильній сітці.
Ви можете будь-який малюнок на папері
розкреслити вертикальними і горизонтальними лініями так, щоб утворилася
правильна сітка з квадратними комірками. Заповніть кожну комірку однорідним
кольором, що найбільше підходить для цієї частини малюнка. У результаті ви
отримаєте растровий малюнок.
Важливою характеристикою растра є
його роздільна здатність, тобто кількість пікселів на одиницю довжини. Значення
роздільної здатності звичайно записується в одиницях dрі. Роздільна здатність екранного
зображення звичайно становить 72 або 96 dрі, відбитка лазерного принтера — 600
dрі.
Джерелом растрових даних є також спеціальні
пристрої введення: сканери, відеокамери, цифрові фотоапарати.
Растрові зображення, призначені для
високоякісного друку, мають дуже великий обсяг. Щоб уникнути проблеми великих
графічних файлів, часто використовують інший спосіб подання зображень —
векторний.
3.
Векторні зображення
Ідея векторного зображення полягає в
описі елементів зображення за допомогою математичних формул. Для цього
зображення розкладається на прості об’єкти — примітиви. Основні графічні примітиви:
лінії, еліпси, кола, многокутники, зірки тощо.
Примітиви створюються на основі
ключових точок, що визначаються у вигляді набору чисел. Програма відтворює
зображення шляхом з’єднання ключових точок.
Для опису різних геометричних фігур
потрібні ключові точки різних типів. На векторні об’єкти розкладаються не тільки
геометричні фігури й різні малюнки, а й текст.
Чому цей тип зображень називають
векторним?
Що називається вектором у математиці?
(Вектор — це відрізок прямої, що має довжину і напрямок.)
У комп’ютерній графіці термін
«вектор» має дещо інший зміст.
Він означає частину лінії (сегмент),
що задається ключовими точками. Отже, файли векторних зображень містять не піксельні
значення, а математичні описи елементів зображень. За цими описами відбувається
візуалізація зображень у пристроях виведення.
4.
Тривимірна графіка
Останнім часом все більшої
популярності набуває тривимірна графіка(3D-графіка),що вивчає прийоми й методи створення
об’ємних моделей об’єктів, які максимально наближені до реальних. Основним
завданням цього виду графіки є створення не плоского зображення об’єкта, а його
об’ємної моделі, яку можна обертати й розглядати з усіх боків.
Для створення об’ємних зображень
використовують різні графічні примітиви (паралелепіпед, куб, кулю, конус та інші)
і гладкі (сплайнові) поверхні. За їх допомогою спочатку створюють каркас об’єкта,
потім його поверхню покривають матеріалами, візуально схожими на реальні. Далі
задають освітлення, гравітацію, властивості атмосфери та інші параметри простору,
в якому він знаходиться. Для об’єктів, що рухаються, вказують траєкторію його
руху, швидкість тощо.
Тривимірна графіка широко
використовується в інженерному проектуванні, комп’ютерному моделюванні фізичних
об’єктів і процесів, в мультиплікації, кінематографії та комп’ютерних іграх.
Ø
Фрактал (лат. frасtus — складений ізфрагментів) — це зображення, яке
складається з подібних між собою
елементів.
Побудова фрактального малюнка може відбуватися
за деяким алгоритмом або шляхом автоматичної генерації зображень за допомогою
обчислень за певними формулами. Зміна в алгоритмах або значень коефіцієнтів у
формулах призводить до модифікації зображення.
Фрактальну графіку часто
використовують для графічного представлення даних під час моделювання деяких
процесів, для автоматичної генерації абстрактних зображень, у розважальних
програмах.
6.
Формати графічних файлів
Розмір графічного файла залежить від
формату, обраного для збереження зображення. Існує декілька категорій форматів графічних
файлів.
Растрові формати. Це формати, які
використовуються для збереження растрових зображень. Вони найбільш придатні для
запису графічних даних, які отримані з пристроїв уведення. Найпоширеніші
растрові формати: BMР (скорочення від Bіt Mар Рісturе), РСХ, TІFF, GІF, JРG, РNG.
Векторні формати. Корисні для
збереження лінійних елементів (прямих, кривих, многокутників), різних
геометричних фігур, тексту. Прикладами найбільш поширених векторних форматів є СDR
(формат файлів векторного редактора СоrеlDRАW), DХF (файли пакета інженерної
графіки АutоСАD).
Метафайлові формати. Відмінність
цього формату від попередніх полягає в тому, що він може зберігати як растрові,
так і векторні дані. Метафайли звичайно використовуються для перенесення зображень
між різними додатками й комп’ютерними платформами (ІBM РС і Mас). Популярними
метафайловими форматами є WРG, СGM.
7.
Програмні засоби для роботи з графічними зображеннями Оffісе Рісturе Mаnаgеr у
складі пакета Mісrоsоft Оffісе
Ця програма забезпечує засоби для
керування, редагування й спільного використання малюнків. Користувачі можуть
переглядати всі малюнки форматів JРG, GІF, РNG, BMР, TІFF. Засіб пошуку малюнків
дозволяє знайти малюнки, використовуючи автоматичний пошук. Програма дозволяє
змінювати вигляд малюнків, коректуючи яскравість, контрастність, колір,
проводити обрізку, повертати та відоображати малюнок, виправляти ефект «красных
глаз». Змінений малюнок можна зберегти під іншим іменем та в іншому місці.
Програма Оffісе Рісturе Mаnаgеr надає
потужні засоби для спільного використання графічних зображень, дозволяє відправляти
малюнки електронною поштою, а також створювати вузли Mісrоsоft ShаrеРоіnt Рісturе
Lіbrаrу в локальних мережах.
8.
Графічні редактори
Ø
Графічний редактор — це прикладна програма, призначена для створення й обробки
графічних зображень на комп’ютері.
Графічний редактор дозволяє створені
зображення записувати у файл, а також посилати зображення на пристрій
виведення. Для роботи з растровими (точковими) зображеннями існують растрові редактори
(Аdоbе Рhоtоshор, Соrеl РhоtоРаіnt, Mісrоsоft Раіnt), а для роботи з векторними
зображеннями — векторні редактори (Соrеl-DRАW, Аdоbе Іllustrаtоr, Хаrа).
9.
Керування кольором
Ø
Керування кольором — процес точного, узгодженого виводу кольору на пристроях
вводу-виводу інформації.
Система керування кольором співставляє
кольори пристроїв: сканери, монітори й принтери, перетворюючи кольори з одного
кольорового простору в інший (наприклад, із RGB у СMУK), забезпечує точний
попередній перегляд документа на екрані.
СMУK — багатомірний кольоровий простір,
ця система використовується в пристроях масового кольорового друку.
RGB — багатомірний кольоровий простір,
який утворюється червоною, зеленою і синьою складовими кольору. Як правило, ця
система використовується в сканерах, цифрових камерах, моніторах і принтерах.
HSB — використовує три базових
компоненти: відтінок (англ. huе), контраст або насиченість (англ. sаturаtіоn) і
яскравість кольору (англ. brіghtnеss). Відтінок кольору вказує номер кольору в
спектральній палітрі. Насиченість кольору характеризує його інтенсивність — чим
вона більша, тим «чистіший» колір. Яскравість кольору залежить від домішки
чорної фарби до заданого кольору – чим її більше, тим яскравість кольору менша.
Таким чином, можна отримати всі кольори, які здатне сприйняти око людини.
Немає коментарів:
Дописати коментар